-

Соціальне страхування від нещасних випадків

8 грудня 2020
6514
Середній бал: 5 із 5
юрист-практик, експерт з питань охорони праці

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. Детальніше про те, яке це відбувається, — у статті.

Що чекає на роботодавця, який приховав нещасний випадок

Нормативне регулювання

Законодавство про соціальне страхування складається із:

  • Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
  • Кодексу законів про працю України;
  • Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
  • інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Статтею 1 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 1105-XIV) передбачено соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та медичне.

Соціальне страхування здійснюється за такими принципами:

  • обов’язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом;
  • державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
  • обов’язковості фінансування витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених Законом № 1105-XIV;
  • формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;
  • диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу;
  • диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
  • економічної заінтересованості суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці та ін.

Органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, акумулює страхові внески, контролює їх використання, забезпечує фінансування виплат є Фонд соціального страхування України (далі — ФСС), який розпочав виконання своїх функцій з 01.08.2017 після об’єднання Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Фонд соціального страхування України

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту. Кошти Фонду використовуються тільки за цільовим призначенням та не включаються до складу Державного бюджету України. Бюджет Фонду затверджує Кабмін.

Управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. Рішення правління Фонду оформляється постановою, яка є обов’язковою для виконання всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Виконання рішень забезпечує виконавча дирекція, котра підзвітна правлінню та провадить діяльність від імені Фонду.

Контроль за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду — одне з основних завдань Фонду соціального страхування України. Крім того, ФСС виконує такі функції:

  • реалізує державну політику у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, медичним страхуванням;
  • надає матеріальне забезпечення, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги;
  • здійснює заходи з профілактики нещасних випадків;
  • перевіряє обґрунтованість видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам;
  • аналізує та прогнозує надходження коштів від сплати єдиного внеску.

Обов’язки роботодавця як страхувальника

Роботодавець зобов’язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг. Крім того, згідно з Законом № 1105-XIV, він повинен:

  • вести облік коштів соціального страхування і своєчасно надавати Фонду встановлену звітність щодо цих коштів;
  • під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки;
  • подавати в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про 1) розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; 2) річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг); 3) кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік; 4) використання коштів Фонду за іншими напрямами в порядку, встановленому правлінням Фонду;
  • інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві;
  • безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду;
  • повідомляти працівникам підприємства про адреси та номери телефонів Фонду, а також лікувально-профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з Фондом обслуговують підприємство;
  • подавати звітність до Фонду у строки, в порядку та за формою, що встановлені правлінням Фонду;
  • повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.

Зверніть увагу!

У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавець, добровільно чи на підставі рішення суду, повинен відшкодувати Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплатити штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальника накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Роботодавці повинні знати не лише про свої обов’язки, а й права. Зокрема, якщо прийняти перевіряльників через об’єктивні причини не можна (хвороба, відпустка, відрядження керівника або уповноважених осіб, які відповідають за використання коштів Фонду), страхувальник має надіслати листа до органу Фонду з проханням перенести строк перевірки і викласти причини неможливості її проведення.

Права працівників як застрахованих осіб

Передусім застраховані особи мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, участь у розслідуванні страхового випадку, послуги медичної реабілітації та послуги професійної реабілітації.

Соціальне страхування від нещасних випадківЯкщо загальна тривалість професійної реабілітації не перевищує двох років, вона передбачає збереження робочого місця за працівником, його навчання або перекваліфікацію. 

Крім того, згідно з Законом № 1105-XIV застрахована особа має право на відшкодування витрат під час проходження медичної і професійної реабілітації на проїзд до місця лікування чи навчання і назад, витрат на житло та харчування, транспортування багажу, на проїзд особи, яка її супроводжує.

Передбачене і право працівника на послуги соціальної реабілітації, включаючи придбання автомобіля, протезів, допомогу у веденні домашнього господарства, що надаються відповідно до законодавства.

У разі незгоди з діями страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг застрахована особа має право їх оскаржити, зокрема і в судовому порядку.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи — підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

За страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

  • допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
  • допомога по вагітності та пологах;
  • допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
  • оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Соціальне страхування від нещасних випадків

Крім того, допомога в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) виплачується:

  • застрахованим особам, зарахованим до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;
  • ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
  • особам, зарахованим до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»;
  • донорам, які мають право на пільгу, передбачену ст. 20 Закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»;
  • особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

  • тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
  • необхідності догляду за хворою дитиною;
  • необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
  • догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною та в інших, передбачених законодавством, страхових випадках.

У працівника виявили COVID-19: алгоритм для роботодавця

Соціальне страхування під час епідемії COVID-19

У 2020 році Верховна Рада України внесла зміни до статей 22, 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», запровадивши новий випадок виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за період перебування в закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій.

Допомога за цей період повинна сплачуватись за рахунок коштів Фонду соціального страхування України з 6-го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності.

Розмір такої допомоги становить 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників, яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Страховим стажем є період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Мінсоцполітики визначило, як роботодавці мають звітувати про працевлаштування осіб передпенсійного віку Корисний сервіс для Вас: 

Калькулятор стажу

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я, причину, час настання та групу інвалідності у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Страхові виплати складаються із:

  • страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;
  • страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
  • страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
  • страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов’язань перед потерпілим. Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я настало не лише з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим норм про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу та Кодексу законів про працю України.

logo